Logo Alt
(032) 244 70 70
(050) 804 70 70
вул. Наукова 96 Б

Відшарування сітківки

Симптоми

Відшарування сітківкиВідшарування сітківки – це відходження шарів сітківки від судинної оболонки, втрата нею клітинних зв’язків з пігментним епітелієм. Це означає втрату функціональних властивостей і порушення обмінних процесів. У клітинах сітківки при тривалій втраті постачання наступають незворотні зміни. Палички та колбочки гинуть, і око втрачає можливість відновлення зору.

Відшарування сітківки часто є причиною повної втрати зору та інвалідності. Це невідкладний стан в офтальмології, що вимагає якнайшвидшого медичного втручання.

Важливо знати симптоми та ознаки відшарування сітківки:

  • поява сірої чи чорної "пелени", "завіси" або "тіні" у полі зору, що заступає частину поля зору і не зникає при протиранні ока чи при морганні;
  • втрата периферичного або центрального поля зору;
  • поява різких "блискавок" чи спалахів, особливо, якщо незадовго до цього у Вас діагностували заднє відшарування скловидного тіла;
  • раптова поява масивних плаваючих помутнінь;
  • раптове спотворення зображення (викривлення, деформація);
  • раптова втрата зору;
  • інколи пацієнти відчувають несуттєве покращення зору після сну, пов’язане з тим, що при горизонтальному положенні можливе часткове тимчасове прилягання сітківки.

Якщо Ви виявили у себе подібні симптоми не зволікайте і негайно зверніться  до офтальмолога!

Причини відшарувань сітківки

Причини відшарувань сітківки різноманітні.

Особливими факторами ризику є:

  • травма ока чи голови;
  • периферичні дегенерації сітківки; 
  • міопія високого ступеня;
  • заднє відшарування скловидного тіла;
  • проліферативна діабетична ретинопатія;
  • дистрофії сітківки;
  • запальні захворювання ока (увеїти, хоріоретиніти, склерити і ін.);
  • перенесена оклюзія центральної вени сітківки при проростаннях новоутворених судин;
  • пухлини ока та тканин орбіти;
  • оперативні втручання ока;
  • вроджені вади органа зору;
  • важкі фізичні навантаження;
  • у рідких випадках патологічний перебіг пологів.

Відшаруванню сітківки можуть сприяти загальні соматичні захворювання: діабет, гіпертонічна хвороба, патологія нирок, ревматична хвороба серця, системний червоний вовчак, серповидно-клітинна анемія, токсокароз, порушення обміну речовин. Найчастіше ця патологія діагностується у людей працездатного віку.


Шляхи процесу відшарування сітківки

  • Регматогенний (rhegma – пошкодження, дефект) – виникає при появі дефекту на сітківці (розриву чи отвору), що спричиняє потрапляння і накопичення рідини із скловидного тіла у простір під сітківку, тим самим відшаровуючи її від судинної оболонки.  
  • Тракційний – коли сітківка відшаровується від пігментного епітелію, за рахунок механічного натягу тяжів (рубців) скловидного тіла, що кріпляться до сітківки, без наявності дефекту. У нормі, скловидне тіло – однорідна прозора гелеподібна субстанція, що легко кріпиться до сітківки, але при певних захворюваннях (діабетична ретинопатія, заднє відшарування скловидного тіла, запальні процеси ока), у ньому можуть формуватися патологічні тяжі (рубці), що міцно приростають до сітківки.
  • Ексудативне – (серозне, вторинне) відшарування, при якому сітківка відшаровується рідиною, що накопичується під нею зі сторони судинної оболонки. Джерелом рідини можуть бути капіляри судинної оболонки при порушенні цілісності їхньої стінки. Крім того пухлини хоріоідеї та склери, розростаючись, також можуть відшарувати сітківку.

Діагностика

Діагноз відшарувань сітківки встановлюють на основі скарг пацієнта, базових обстежень та ретельного огляду очного дна.

Офтальмолог під час базових обстежень може виявити погіршення гостроти зору, втрату центрального зору, при периметрії можливе виявлення звуження або дефекти поля зору. При вимірювання очного тиску – гіпотонія ока (зниження очного тиску нижче рівня норми, особливо у порівнянні із здоровим оком).

Інформаційним додатковим обстеженням є ультразвукова діагностика ока, яка особливо важлива при непрозорих оптичних середовищах (помутніння, рубці рогівки; помутніння, крововиливи скловидного тіла; катаракта). Допоміжною є оптична когерентна томографія.

Лікування відшарувань сітківки

Якщо у Вас діагностували відшарування сітківки, Вам, наймовірніше, запропонують хірургічне або лазерне втручання, якщо офтальмолог вирішить, що воно доцільне. Жодні інші методи лікування відшарування сітківки неефективні і, на жаль, час діє проти Вас.

Якщо відшарування сітківки вчасно не лікувати, нервові клітини, втративши джерело постачання, поступово відмирають, у них наступають незворотні зміни, що перешкоджають відновленню функцій. Окрім того можуть виникати запальні процеси ока, вторинна глаукома, катаракта та інші ускладнення.

Головним завданням лікування є ліквідація причин відшарування та відновлення фізичного контакту між шарами сітківки та судинною оболонкою, для відновлення обмінних процесів та функціональних міжклітинних зв’язків.

Хірургічна тактика вибирається індивідуально для кожного пацієнта, з урахуванням причини, механізму, площі та тривалості відшарування сітківки та наявності супутніх захворювань ока.

Лазерне лікування

Якщо офтальмолог виявить на сітківці "німі" розриви, периферичні дегенерації, які ще не спричинили ніяких змін, але в майбутньому можуть бути загрозою відшарування, Вам можуть запропонувати лазерне блокування дефекту шляхом припікання тканин навколо. В окремих випадках Вам можуть порадити лише спостерігати за таким дефектом.

З профілактичною метою, особливо при міопії високого ступеня, периферичних дегенераціях можливе нанесення фотокоагулянтів (лазерних "опіків") по всій периферії сітківки – маніпуляція називається профілактична переферична фотокоагуяція сітківки. Доцільність такої операції може визначити лише лікар-офтальмолог.
Лазерна процедура проводиться під місцевою анестезією, з тривалістю 10-15 хвилин, але при  умові наявності прозорих передніх оптичних середовищ (рогівка, кришталик, скловидне тіло).

Хірургічне лікування

Хірургічне лікування відшарувань сітківки можна поділити на два основні види.

Екстрасклеральне пломбування, при якому втручання відбувається із зовнішньої частини очного яблука, шляхом втискання склери всередину силіконовою пломбою (повздовжньою "смугою", "джгутом"), у місці локалізації дефекту та відшарування, для створення контакту між судинною оболонкою та сітківкою. В залежності від площі відшарованої сітківки, пломба може бути секторальною або круговою (навколо всього ока).

Екстрасклеральне пломбування може поєднуватися із кріокоагуляцією ("припікання" рідким азотом – "холодом") чи лазерною фотокоагуляцією сітківки (лазерне "припікання") з метою досягнення стійкого контакту тканин та тривалого ефекту. Коагуляція сітківки також може проводитися по всій периферії сітківки з профілактичною метою – все залежить від кожного випадку зокрема.
 
Після ектрасклерального пломбування може виникати додаткова "мінусова" корекція, що пов’язана зі зміною передньо-задньої осі ока.

Такий вид втручання на сьогодні зустрічається рідше. Він ефективний при регматогенних та ексудативних відшаруваннях сітківки.

Інтравітреальна хірургія,
при якій втручання проводиться всередині очного яблука. Даний метод більш ефективний, але вимагає досвіду хірурга та спеціального обладнання. Він особливо необхідний при тракційному відшаруванні сітківки.

Інструменти заводяться всередину ока через мініатюрні розтини у супроводі освітлювача. Спершу забирається вміст порожнини очного яблука – скловидне тіло, яке у випадках відшарувань сітківки, як правило, непрозоре, з вмістом крові ("гемофтальм") та малорухомих тяжів. Тяжі, що тягнуть сітківку, відсікаються.

Тканини сітківки прилягають до поверхні пігментного епітелію та судинної оболонки шляхом введення всередину ока замінників скловидного тіла – різних типів газу, рідини  або силіконового масла, що виконують компресійну функцію.

При наявності отвору чи розриву, вони блокуються лазерною фотокоагуляцією чи кріокоагуляцією. Коагуляція також проводитися по всій периферії сітківки  для досягнення стійкого ефекту та профілактики можливих наступних відшарувань.

За деякий час газ самостійно поступово виходить із порожнини ока, силікон через певний період забирається хірургом, а око заповнюється  внутрішньоочною рідиною. Тип замінника скловидного тіла обирається хірургом і залежить від кожного випадку зокрема. Наявність замінників усередині ока певний час спотворюють зображення.

У складних випадках можливе поєднання обох методів лікування та проведення кілька етапів операції.

Ефект від операції варіює. Суттєвий вплив на подальший зір має той факт, чи була відшарована макула. Відшарування сітківки дуже серйозне захворювання і повне відновлення зору практично неможливе. Чим швидше у Вас діагностоване захворювання і проведене оперативне втручання, тим вищі шанси на покращення зорових функцій.

Під час операції та в післяопераційному періоді можливі певні ускладнення. Найчастішим є виникнення катаракти, тому при навіть незначно помутнілих кришталиках Вам можуть запропонувати комбіноване втручання – видалення катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи (ІОЛ) та операцію на сітківці. Якщо у Вас є можливість, це простіше зробити одним етапом, бо кожне наступне втручання в око є додатковою травмою.

Реабілітація хворих

У перші дні після операції Вам можуть рекомендувати постільний режим. Вам слід чітко притримуватись рекомендацій та призначень офтальмолога, регулярно відвідувати призначені огляди.

Перших кілька місяців (до півроку) намагайтесь уникати важких фізичних та спортивних навантажень. У цей період також протипоказане відвідування сауни та польоти літаками (особливо, якщо у Вас всередині ока ще є штучний замінник скловидного тіла). Доречним є використання якісних сонцезахисних окулярів. Якщо у Вас з’являються будь-які нові скарги чи симптоми, одразу зверніться до Вашого офтальмолога.

Бережне та уважне ставлення до Вашого ока є запорукою здоров’я та якості зору!