Logo Alt
(032) 244 70 70
(050) 804 70 70
вул. Наукова 96 Б

Оклюзія центральної вени сітківки

Симптоми

Як і оклюзія центральної артерії сітківки, оклюзія центральної вени сітківки виникає раптово і супроводжується різким безболісним падінням гостроти зору. Часто пацієнти звертають на це увагу зранку після сну. Як правило, з початкового 100% зору гострота може знизитись до 30-60%. Зміни зазвичай виникають на одному оці, рідко можливе симетричне ураження іншого ока.

Діагностика захворювання

Оклюзія центральної вени сітківкиПри огляді очного дна офтальмолог виявляє різко розширені, напружені, повнокровні вени сітківки, набряк шарів сітківки по ходу судин, внаслідок порушення проникності їхніх стінок, формуються крововиливи різної форми та розмірів у шарах нервових волокон сітківки. Картина у випадку повної оклюзії центральної вени сітківки носить назву "Симптом розчавленого помідора". Часто присутній суттєвий набряк макули, що в основному відіграє роль у погіршенні зору.

Важливим діагностичним методом, що дає можливість підтвердити оклюзію центральної вени сітківки, є флюоресцентна ангіографія.

Причини виникнення

Оклюзія найчастіше спричинена тромбом (згустком клітин крові), що блокує просвіт судини. Підвищеному тромбоутворенню сприяють порушення мікроциркуляції, спазм судинної стінки, підвищена густина крові, сповільнення кровотоку по судинах, звуження діаметру судини, внаслідок відкладання на стінці судин холестеринових бляшок.

Оклюзії можуть протікати у формі повної оклюзії центральної вени сітківки або однієї з головних чи дрібніших  гілок вени.

Коли блокується центральна вена, порушується відтік крові від сітківки, у капілярах накопичується надлишкова кров, що провокує пропотівання рідини крізь стінки судин і накопичення її під шарами сітківки, виникає набряк макули, а згодом і набряк усієї сітківки.

Окрім набряку макули оклюзія може супроводжуватися іншими важкими ускладненнями: крововиливи у скловидне тіло, підвищення внутрішньоочного тиску та формування вторинної болючої глаукоми, проліферації скловидного тіла, відшарування сітківки, вторинна атрофія зорового нерва. Найчастішими причинами ускладнень є формування новоутворених судин, що є реакцією організму на порушення відтоку крові. Ці судини неповноцінні, ламкі і часто стають причиною наступних крововиливів.

В окремих випадках, приблизно через три місяці, можливе відновлення відтоку крові за рахунок формування обхідних колатеральних  шляхів і тоді можливе часткове відновлення зору.

Фактори ризику

У багатьох випадках не вдається знайти причини оклюзії ЦВС. Незважаючи на це, оклюзія частіше зустрічається у людей із гіпертонічною хворобою та цукровим діабетом, атеросклерозом, інфекційними захворюваннями (грип, ендокардит, пневмонії), захворюваннями крові (поліцитемія, лейкози, серповидно-клітинна анемія), змінах реологічних властивостей крові та порушеннях її згортання. Захворювання зустрічається у віці 40-70 років. Частіше на оклюзію ЦВС хворіють чоловіки. У жінок віком 35-45 років при вживанні протизаплідних гормональних засобів також є підвищені ризики оклюзії центральної вени сітківки.

Лікування

Оклюзія центральної вени сітківки є одним із найскладніших захворювань ока, так як може бути причиною незворотної втрати зору, що вимагає невідкладного, часто стаціонарного, лікування під пильним наглядом офтальмолога та  паралельно іншого спеціаліста (терапевта, кардіолога, судинного хірурга та ін.). Лікування - тривалий і нерідко малоефективний процес. Основним напрямком лікування є збереження зору та попередження ускладнень.

Сьогодні найбільш ефективним є лазерне лікування, а також введення у порожнину ока стероїдів та медикаментів, що сповільнюють ріст новоутворених судин. У випадках виникнення вторинної глаукоми можливі хірургічні антиглаукомні втручання. Відшарування сітківки, проліферації та крововиливи в скловидне тіло потребують втручання вітреоретинального хірурга.

Можливі ускладнення

Збереження зору після перенесеної оклюзії гілки або усієї центральної вени сітківки у кожному випадку відбувається  індивідуально.  У 15% можливе спонтанне відновлення зору (при оклюзії дрібних венозних гілок), у решти – зір суттєво погіршується або може втратитись зовсім.  У деяких  випадках можливе часткове відновлення периферичного та центрального зору через 3-6 місяців внаслідок формування обхідних шляхів відтоку крові. Для попередження ускладнень пацієнт із перенесеною оклюзією вени повинен знаходитись під постійним наглядом офтальмолога і при будь-яких проявах нових симптомів та погіршенні зору негайно звертатись за допомогою до фахівця.