Макула - ділянка сітківки ("жовта" пляма), де в нормі зосереджена найбільша кількість колбочок, клітин які забезпечують високий центральний зір (можливість читати, розрізняти риси обличчя та ін.). Вікові зміни цієї структури сітківки мають назву "вікової макулодегенерації".
Вікова макулодегенерація (ВМД) є однією з найчастіших причин погіршення зору у віці після 50-ти років, в Україні близько двох мільйонів людей страждають цією патологією. Такі пацієнти можуть мати труднощі у повсякденному житті: їм важко читати, водити автомобіль, впізнавати обличчя людей чи користуватись мобільним телефоном.
Оскільки зміни зосереджені типово у центрі, у пацієнтів тривалий час зберігається периферичний зір і дана патологія не призводить до повної втрати зору.
Виділяють дві основних форми макулодегенерації: "суху" (90% випадків) і "вологу" (10%).
При "сухій" формі виникають незворотні дегенеративні зміни у структурі шарів сітківки внаслідок накопичення аморфного матеріалу. Ступінь втрати зору при цій формі широко варіює; у більшості пацієнтів протягом тривалого часу можуть зберігаються високі зорові функції вдаль та при роботі на близькій відстані. Проте, у будь-який час на етапі перебігу хвороби, особливо при наявності додаткових факторів ризику (неконтрольований артеріальний тиск, важка фізична робота, цукровий діабет, стресові ситуації та ін.), "суха" форма може перейти у "вологу", і тоді зір суттєво знижується.
У випадку "вологої" форми макулодегенерації, окрім структурних змін, виникає ріст неповноцінних новоутворених судин, які можуть бути джерелом крововиливів, накопичення рідини між шарами сітківки з подальшим її руйнуванням. "Волога" форма протікає більш блискавично і може зумовлювати різке погіршення зору.
На жаль, макулодегенерація це хронічне захворювання з в'ялим перебігом, вилікувати повністю яке практично неможливо. Отже, варто зробити все, щоб його попередити. Якщо Ви палите, негайно позбувайтеся цієї шкідливої звички! Паління підвищує ризик виникнення і прогресування макулодегенерації на 70%. Дослідження підтверджують, що дієта з включенням до раціону зелених овочів суттєво знижують шанси вікової макулодегенерації (якщо Ви приймаєте певні види антикоагулянтів, перед змінами у дієті, спершу порадьтесь із лікарем, через можливе зниження ефекту дії даної групи препаратів). Останні публікації також підтверджують, що прийом антиоксидантів та певних мікроелементів здатні позитивно впливати на перебіг вікової макулодегенерації, про застосуванням яких варто порадитись із лікарем.
З метою блокування росту новоутворених судин та попередження прогресування "вологої" форми макулодегенерації розроблена нова група препаратів – інгібітори факторів росту новоутворених судин (ІФРНС), які вводяться у межах операційної у порожнину скловидного тіла (інтравітреально). Ці медикаменти блокують утворення нових судин, а також сприяють їх запустіванню. За численними даними хоріоїдальна неоваскуляризація, при застосуванні ІФРНС, суттєво зменшується, з можливим, навіть, частковим відновленням зору, хоча основною метою лікування є призупинення і стабілізація захворювання.
Основною проблемою є те, що при падінні концентрації препарату та розпаду хімічної сполуки ефект їх зникає і терапію потрібно повторювати, як правило, кожних 1-3 місяці. У поодиноких випадках ці медикаменти не діють.
Немає жодного ефективного способу хірургічного лікування "сухої" форми макулодегенерації. При "вологій" формі хірургічні маніпуляції практикують лише для ліквідації важких ускладнень. Хірургічним шляхом забирають крововиливи у порожнину скловидного тіла, якщо у ньому формуються рубці та виражені помутніння, у рідких випадках проводять транслокацію макули.
Якщо у пацієнта виявили макулодегенерацію на одному оці, особливо, у випадку "вологої" форми, ризик виникнення цієї патології протягом року на іншому оці – 10%. Макулодегенерація не "переходить" з одного ока на інше, вона розвивається на обох очах незалежно.
У багатьох випадках зміни на очному дні досвідчений офтальмолог може виявити під час базових досліджень. Проте, для уточнення діагнозу, особливо "вологої" форми макулодегенерації, як правило, виникає потреба у більш вузькоспеціалізованих дослідженнях (оптична когерентна томографія макули, флюоресцентна ангіографія, ультразвукова діагностика), доцільність яких визначає Ваш лікар. За допомогою цих методів можна не лише підтвердити чи спростувати факт наявності новоутворених судин, а також визначити точне їх розташування та відслідковувати в динаміці ефективність лікування.
Патології макулярної ділянки не супроводжуються ні болем, ні почервонінням, ні сльозотечею чи світлобоязню. При появі будь-яких змін центрального зору, наприклад, викривлення зображення чи хвилястість прямих ліній, розмите зображення у центрі поля зору; необхідно обстежитись у офтальмолога для виключення наявності захворювань макули.
Практично у 20 % випадків є ризик успадкування схильності до розвитку даної патології у Ваших дітей, шанси підвищуються, якщо присутні фактори ризику. Дітям необхідно періодично обстежуватись у офтальмолога!
Це залежить від ступеню вираження катаракти та макулодегенерації. Проконсультайтесь з даного питання з офтальмологом. Як правило, прооперувавши катаракту вдається відновити периферичне поле зору, що дає можливість краще орієнтуватись у просторі та вирізняти великі предмети.